Методические рекомендации:
«Международная защита прав детей: организации, которое осуществляют»
1 Исторические аспекты.
Как в древнегреческой философии, так и в мировых религиях можно найти принципы, лежащие в основе идеи прав человека. Но лишь в XVIII в. сформировалась концепция прав человека в современном ее понимании: природа наделила человека определенными неотъемлемыми правами, которые не должны нарушаться государством; соблюдение прав человека является необходимой предпосылкой надлежащего человеческого существования Среди первых исторических документов, кодифицировали права человека, следует отметить английские Великую хартию вольностей 1215 и "Билль о правах" 1689 года. Эти документы гарантировали права, которые могли оказаться под угрозой при определенных условиях (например, угроза свободе вероисповедания), но не содержали всеобъемлющей концепции прав и свобод личности. В то время свободы рассматривались как права, какие лица или группы имели в соответствии с собственным социальным статусом. Впоследствии концепция свобод индивида отделилась от концепции его социального статуса и стала рассматриваться как право, присущее всем человеческим существам. Значительную роль в этом процессе играли испанские теологи и правовед Франсиско де Витториа (1486-1546) и Варфоломея де лас Касас (1474-1566), которые разработали доктрину о необходимости признания прав населения земель, колонизувалися Испанией. Другой выдающийся испанский юрист, Васкес где Мончоа, обосновал теорию естественных прав (ius naturalism). Впоследствии значительное внимание привлекли идеи Гуго Гроция, Самюэля фон Пуфендорфа и Джона Локка, разработавших всеобъемлющую концепцию естественного права. Жан-Жак Руссо выдвинул концепцию, согласно которой монарх получает власть в результате "общественного договора" с собственными подданными. Шарль Монтескье разработал концепцию разделения властей. Термин "права человека" (droits de l'homme) впервые появился во французской Декларации прав человека и гражданина 1789 года.
Эти теории были основой для действий населения британских колоний в Северной Америке. Американская декларация независимости, принятая 4 июля 1776, основывалась на том, что все люди равны и содержала ссылки на такие неотъемлемые права, как право на жизнь, свободы и стремление к счастью . Эти же идеи отражены в "Билли о правах", принятом штатом Вирджиния в том же году. Впоследствии положения Декларации независимости были принят
другими штатами, а также включены в "Билль о правах", который дополнил в 1791 году конституцию США 1787 года. Международная теория прав человека также получила развитие в французской Декларации прав человека и гражданина 1789 года. Обе декларации - американская и французский - задумывались как систематический перечень универсальных прав человека.
Таким образом, классические права XVIII-XIX веков относились к свободе индивида. Но уже в то время получила развитие идея, что граждане вправе ожидать от собственного государства улучшения условий существования. В некоторых европейских конституциях XIX в. содержались не только положения о классических права человека, но и статьи, которые возлагали на государство ответственность в сфере занятости, социального обеспечения, здравоохранения и образования. Социальные права были гарантированы в конституциях Мексики 1917 года, Германии 1919 года.
В XIX в. Европа стала свидетелем конфликтов, связанных с защитой прав меньшинств Эти конфликты привели к ряду "гуманитарных интервенций" и выработке международных гарантий в этой области. Например, Берлинский договор 1878 предопределяла международное признание Балканских государств, освободившихся от Османской империи соблюдением прав религиозных меньшинств в этих государствах Необходимость выработки международных стандартов в области прав человека была впервые осознана в конце ХIХ в. В это время промышленно развитые страны начали принимать законы по вопросам труда, при этом уровень оплаты труда возрос, и, как следствие, стоимость наемного труда. В этой связи промышленно развитые страны оказались в проигрышном положении по отношению к странам, которые не имели трудового законодательства. В результате консультаций появились первые конвенции, в которых государства брали обязанности друг перед вторым в отношении собственных граждан. Бернская конвенция 1906 о запрещении ночного труда женщин стала первым международным соглашением в области социальных прав. Значительное количество конвенций в области труда была разработана Международной организацией труда, созданной в 1919 году. Таким образом, социальные права нашли свое отражение в международном праве значительно раньше классических прав. Преступления против человечности, совершенные во время Второй мировой войны, показали ошибочность традиционной точки зрения, что общение государств с собственными гражданами является собственным делом государств. Подписание Устава ООН 26 июня 1945 сделало права человека неотъемлемой частью международного права. Согласно Уставу, государства члены ООН обязались проводить вместе мероприятия, ориентированные на защиту прав человека во всем мире. 10 декабря 1948 Генеральная Ассамблея приняла и провозгласила Всеобщую декларацию прав человека "в качестве задачи, к выполнению которой должны стремиться все народы и государства". Принятие Всеобщей декларации прав человека было толчком к дальнейшей разработке международных стандартов в области прав человека и создание механизмов международного контроля. За последние пятьдесят лет только под эгидой ООН было заключено более 60 соглашений по правам человека. На европейском континенте значительную роль в поощрении и защите прав человека должен Совет Европа и Организац
ия по безопасности и сотрудничеству в Европе.
2.Поняття и классификация.
Права человека в целом могут быть определены как права, которые человек получает при рождении и без которых не может существовать как человеческое существо. Права человека отличные от других прав в двух аспектах. Во-первых, каждый человек наделен правами человека от рождения. Права человека нельзя предоставить или приобрести. Они в равной мере касаются разных людей. Во-вторых, обязательства по соблюдению прав человека возложено на государство и его органы, а не на других индивидов, иначе говоря, государство обязано не только воздерживаться от нарушений прав человека, но и защищать одних индивидов от покушений других. Идея прав человека возникла из необходимости защищать индивида от злоупотреблений государственной властью. Поэтому первая идея прав человека фокусировалась на обязанностях государства воздерживаться от определенных действий. Другим источником идеи прав человека является представление о том, что необходимо человеческому существу для достойного существования. В этом отношении права человека являются для государства ориентиром в принятии мер, направленных на всестороннее развитие личности. Термин "права человека" относится к достаточно широкого спектра прав: от права на жизнь до права свободно участвовать в культурной жизни общества. На международном уровне различают гражданских и политических правах, с одной стороны, и экономические, социальные и культурные права, с другой. Термин "гражданские права" применяется в отношении прав, указанных в 1-18 статьях Всеобщей декларации прав человека.
К политическим относятся права, указанные в 19-21 статьях Всеобщей декларации прав человека: свобода выражения мнений, свобода мирных собраний и ассоциаций, право избирать и быть избранным.
Экономические и социальные права определены в статьях 22-26 Декларации. Культурные права (статьи 27,28): право на участие в культурной жизни общества, право на защиту моральных и материальных интересов, являющихся результатом научных, литературных или художественных трудов.
Одной из возможных классификаций прав человека является разделение на "классические" и "социальные" права. Классические права включают гражданские и политические права, цель которых ограничения власти государства по отношению к индивиду Под "социальными" понимают экономические, социальные и культурные права, которые требуют от государства обеспечения индивиду надлежащего существования. Распределение между классическими и социальными правами не является абсолютным, например, классическое право на справедливый суд требует от государства не только невмешательства в деятельность судебных учреждений, но и создание условий для их нормального функционирования. Несмотря на то, что целью правам человека является защита каждого отдельного индивида , некоторые из них могут осуществляться индивидами лишь сообща: свобода мирных собраний, право создавать профсоюзы и вступать в них, и т.п.
3.Права человека и международное право.
С давних времен народы и государс
тва устанавливают отношения. Со временем выработались стабильные формы этих отношений, их сейчас называют "международным правом". Международное право регулирует большой круг вопросов, включающих в свой состав безопасность, дипломатические отношения, торговлю, культуру и, конечно, права человека. Существует большая разница между системой международного права и правовым системами отдельных государств. В международном праве нет единой законодательной власти, а также института, имеющий, как исполнительная власть в отдельном государстве, монополию на использование силы. Поэтому международное право, в том числе и международное право в области прав человека, может появиться только с согласия государств, являющихся его субъектами, и в значительной мере зависит от согласия отдельных государств придерживаться его.
Присоединяясь к соглашению по правам человека, государство берет на себя обязательство выполнять указанные в нем обязательства и обеспечивать соответствие своих национальных законов положениям договора. Таким образом, присоединение к соглашению в области прав человека предполагает подотчетность государства перед мировым сообществом, перед другими государствами, которые также ратифицировали это соглашение, перед собственными гражданами и другими лицами, проживающими на его территории Право международных соглашений является главной частью современного международного права. Кроме соглашений существует большое количество других документов (декларации, резолюции, акты ...), не имеющих обязательной силы, но эти документы имеют значительное моральное воздействие и являются политическим руководством для государств при проведении ими политики. Ценность этих документов в их признания и принятии значительным числом государств, поэтому даже не имея обязательной силы, они могут рассматриваться как документы, декларирующие обще принять принципы в рамках международного общества. Лучшим примером является Всеобщая декларация прав человека, не является обязательным с формальной точки зрения. В то же время Декларация является основой многих других документов, имеющих обязательную силу. "Общая декларация в качестве общего стандарта прогресса для всех народов и всех наций ... не только выделяет политическую мысль нашего времени, но и влияет на мышление законодателей всего мира ". (Даг Хаммаршельда, второй Генеральный секретарь ООН 1953-1961 гг.)
4.Мижнародни организации, призванные осуществлять защиту прав детей.
Организация объединенных наций ООН это универсальная межправительственная международная организация, которая помогает государствам всего мира находить пути урегулирования конфликтов и решать с которыми постоянно встречаются люди. Основой деятельности ООН является Устав - международный договор, согласно которому государства-члены обязуются также и принимать меры для защиты прав человека во всем мире. Генеральная ассамблея, которую иногда называют ближайшее аналогом общемирового парламента, является главным совещательным органом ООН. В ней представлены все государства-члены, каждое из которых имеет один голос. Ассамблея имеет право обсуждать на своих заседаниях все вопросы в рамках устава ООН. Она также вырабатывает рекомендации в целях "содействия осуществлению прав человека и осн овных свобод для всех без различия расы, языка, религии". Начиная с 1948 года Генеральная ассамблея приняла значительное количество деклараций и конвенций по вопросам прав человека. Вопрос по правам человека обсуждаются в Третьем комитете Генеральной ассамблеи. Принятые Комитетом проекты резолюций и решений выносятся на рассмотрение пленарного заседания Генеральной Ассамблеи и принимаются простым большинством голосов.
Экономический и Социальный Совет состоит из 54 государств, треть которых ежегодно перевибираеться Генеральной Ассамблеей. В соответствии с Уставом ООН, ЭКОСОС "имеет полномочия давать рекомендации в целях поощрения уважения и соблюдения прав человека и основных свобод для всех", а также "создает комиссии в экономической и социальной сферах для поощрения прав человека". Совет может готовить для рассмотрения Генеральной Ассамблеей проекты конвенций и организовывать международные конференции по вопросам прав человека. Много стандартов и механизмов в области прав человека было принято (утверждено) резолюциями и решениями ЭКОСОС. Комиссия по правам человека является главным органом ООН по правам человека и может заниматься различными вопросами, которые касаются этих прав. Комиссия начала свою работу в 1947 году. Комиссия состоит из 53 государств, треть которых ежегодно переизбирается ЭКОСОС. Сессии проходят ежегодно. Комиссия готовит исследования по правам человека, рекомендации и проекты международных документов; выполняет специальные поручения ЭКОСОС, в том числе и рассматривает заявления, касающихся нарушения прав человека и занимается рассмотрением сообщений относительно этих нарушений; осуществляет тесное сотрудничество со всеми другими органами ООН, в компетенцию которых входят вопросы прав человека. Кроме того Комиссия играет главную роль в процессе контроля за соблюдением прав человека во всем мире. Именно в рамках комиссии отдельные государства или негосударственные учреждения имеют возможность поднимать любые вопросы, которые касаются прав человека.
В 1947 году на своей первой сессии Комиссия ООН по правам человека учредила Подкомиссии по предотвращению дискриминации и защите меньшинств с целью: "а) проводить исследования, особенно на основе Всеобщей декларации прав человека, и давать Комиссии рекомендации по правам человека о приостановлении дискриминации любого рода в отношении прав человека и основных свобод и защиты расовых, национальных, религиозных и языковых меньшинств; и б) выполнять любые другие функции, которые могут быть возложены на нее ЭКОСОС "С 27 июля 1999 Подкомиссия называется подкомиссия по поощрению и защиты прав человека. В состав подкомиссии входят 26 экспертов в области прав человека, избираемых Комиссией по правам человека на 4 года. Члены подкомиссии выступают в собственной качества, а не как представители государств.
Подкомиссия занимается широким кругом вопросов прав человека и является тем органом, который инициирует дискуссию по поводу новых проблем в области прав человека и привлекает внимание комиссии по правам человека к обострению ситуации с правами человека в отдельных странах. Подкомиссия учредила четыре рабочих группы, которые собираются перед ежегодной сессией: Рабочая группа по сообщениям, что рассматривает сообщения, касающиеся нарушения прав человека, и доводит до сведения Подкомиссии те сообщения, которые явно являются свидетельствами систематических и подтвержденных грубых нарушений пр
в человека; Рабочая группа по вопросам рабства, включая эксплуатацию детского труда и т.д.; Рабочую группу по вопросам коренного населения; Рабочая группа по вопросам меньшинств. Подкомиссия также может создавать сессионные рабочие группы для рассмотрения отдельных вопросов повестки дня. По некоторым вопросам подкомиссия принимает собственные решения и резолюции, по другим она разрабатывает проекты резолюций и решения для рассмотрения Комиссией по правам человека и ЭКОСОС.
Адрес:
Sub-Commission on the Promotion and Protection of Human Rights
United Nations Office at Geneva Palais des Nations, 8-14 avenue de la Paix, 1211 Geneva 10, Switzerland.
20 декабря 1993 Генеральная ассамблея ООН учредила пост верховного комиссара ООН по правам человека, который является главным должностным лицом, ответственным за координацию всей деятельности в области прав человека в рамках ООН. Главной задачей верховного комиссара является содействие полному осуществлению всех прав человека путем проведения в жизнь соответствующих решений, принятых руководящими органами ООН.
Управление Верховного комиссара ООН по правам человека состоит примерно из 200 сотрудников и состоит из 3 отделов: 1) отдел исследований и права на развитие, который проводит исследовательскую и аналитическую работу по различным вопросам прав человека и разрабатывает стратегию осуществления права на развитие, 2) отдел служб поддержки, которой осуществляет помощь Комиссии по правам человека, Подкомиссии по поощрению и защите прав человека; 3) отдел программной деятельности, который занимается программами технической помощи в области прав человека отдельным странам, обеспечивает работу специальных докладчиков и рабочих групп по расследованию нарушений прав человека на местах , способствует осуществлению образовательных программ.
Адрес:
Ms. Mary Robinson United nations High Commissioner for Human Rights
Palais des nations, 8-14 avenue de la Paix, 1211 Geneva 10, Switzerland
www.unhchr.ch e-mail: Secrt.hchr @ unog.ch
Pacta sunt servanda. Согласно этому принципу международного права особое значение имеют вопросы эффективного контроля за выполнением государствами своих обязательств в области прав человека. В настоящее время в рамках ООН действует ряд механизмов для осуществления этого контроля. Обычно различают договорные органы, которые создаются в соответствии с международными условиями, и учредительные процедуры, основанные на резолюциях или решениях международных организаций или органов (что в свою очередь действуют на основе собственных уставов международных соглашений). Функции договорных органов заключаются главным образом в рассмотрении докладов государств и личных жалоб. Что касается учредительных процедур, то обычно их задачей является реагирование на массовые нарушения прав человека или нарушения тех прав, которым придается особое значение.
Договорные органы созданы согласно международным договорам по правам человека для контроля за выполнением государствами обязательств в рамках этих соглашений. Члены договорных органов действуют в собственном качестве, а не как представители своих стран. Договірні органи контролюють дотримання лише тих прав, які визнані в угоді, що їх затверд
ує, та мають лише ті повноваження, які визначені в угоді. Жоден договірний орган не може приймати для розгляду будь-які повідомлення, якщо вони не стосуються держави, яка, хоча й є учасником відповідної угоди, не визнає компетенції цього органу розглядати такі повідомлення. Організаційно-технічну сторону роботи договірних органів забезпечує Управління верховного комісару ООН з прав людини.
Комітет з прав людини був утворений в 1977 році згідно з статтею 28 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Він складається з 18 членів громадян держав учасників Пакту, що наділені високими моральними якостями та визнаною компетенцією у галузі прав людини. Члени комітету обираються на нараді держав учасників пакту таємним голосуванням строком на 4 роки та працюють у власній якості, а не як представники своїх країн Періодичні доповіді. Усі держави, що ратифікували Міжнародний пакт про громадянські та політичні права або приєдналися до нього, зобов′язані надавати Комітетові доповіді про прийняті ними міри по приведенню до життя прав, закріплених у Пакті, та про прогрес, досягнений ними у використанні цих прав.
Доповідь відповідної держави вивчається спеціальною робочою групою Комітету, яка складається не більше ніж з 5 його членів. Потім Комітет у повному складі вивчає доповідь протягом двох днів. Після цього проводиться відкрите засідання за участю представників держави, де у якості спостерігачів може бути присутніми недержавні організації та преса. Досвід показав, що розгляд доповідей держав на відкритих засіданнях є задовільним способом спостереження за реалізацією прав людини. Після розгляду кожної доповіді комітет приймає так звані “заключні зауваження” вони є думкою комітету про стан справ з виконанням Пакту у відповідній державі. У зауваженнях відображуються об′єктивні фактори та труднощі, що ускладнюють здійснення Пакту, позитивні аспекти, головні проблеми, що визивають занепокоєння Комітету, та рекомендації щодо мір, які можуть забезпечити більш ефективне використання положень Пакту у межах національного законодавства та практики. Хоча зауваження Комітету не мають обов′язкової сили з юридичної точки зору, ігнорування їх державами свідчило б про недобросовісне виконання зобов′язань по Пакту.
Комітет має повноваження розглядати повідомлення від окремих осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення тією або іншою державою учасником Пакту будь-якого з прав, зазначених у Пакті.
Комітет не є судовою установою та його рішення є не “постановами”, а “міркуваннями”. Разом з тим, міркування Комітету висловлюються мовою судових постанов, та накопичений досвід свідчить про те, що держави уважно ставляться до них. В ряді випадків мали місце звільнення в′язнів та компенсація жертвам порушення прав людини. В 1977-1999 роках комітет отримав 873 скарги з більш ніж 60 держав учасників факультативного протоколу. В 253 випадках Комітет констатував порушення прав людини. Скарги однієї держави на іншу Будь-яка держава-учасник Пакту може подати до комітету повідомлення з приводу того, що інша держава-учасник не виконує власних зобов′язань по Пакту. Але це можна робити лише в тих випадках, коли обидві сторони визнали компетенцію Комітету отримувати та розглядати такі повідомлення. До нашого часу не було подано жодної скарги такого роду.
Адрес:
Secretary, Human Rights Committee United nations Office in Geneva 8-14 avenue de la Paix 1211 Geneva 10, Switzerland.
Комітет з економічних, соціальних та культурних прав
засновано по рішенню ЕКОСОРу у 1985 році.
Головною функцією комітету є спостереження за виконанням державами учасниками положень Пакту про економічні, соціальні та культурні права. Згідно з статтями 16 та 17 Пакту, держави-учасники зобов′язані подавати до комітету періодичні доповіді з описом законодавчих, судових та інших заходів, здійснених ними для захисту закріплених у Пакті прав. Крім того, держави зобов′язані надавати інформацію, що б свідчила про те, в якій мірі вони здійснюють відповідні права та в яких галузях вони зустрічаються з труднощами.
Після аналізу доповіді Комітет приймає “заключні зауваження”. Хоча з юридичної точки зору вони не мають обов′язкової сили, вони відображують думку єдиного експертного органу, здатного виносити такі постанови. Відомі випадки, коли причиною зміни законодавства та правовикористов
увальної практики окремих держав були, хоча б частково, заключні зауваження Комітету. В другій половині першого дня кожної сесії комітет проводить засідання, на якому міжнародні та національні недержавні організації можуть висловити свої думки з приводу виконання або невиконання державами-учасниками положень пакту. В багатьох випадках НДО сприяють істотній активізації засобів масової інформації у зв′язку з прийняттям заключних зауважень, що стосуються відповідної держави.
Адрес:
Secretary, Committee on Economic, Social and Cultural Rights
United nations Office in Geneva 8-14 avenue de la Paix
1211 Geneva 10, Switzerland e-mail: atikhonov.hchr@unog.ch
Комітет проти катувань. Заснований у 1987 році згідно з статтею 17 Конвенції проти катувань та інших жорстких та принижуючих гідність видів поводження та покарання. Складається з 10 експертів, що наділені високими моральними якостями та компетентністю в галузі прав людини. Строк їх повноважень складає 4 роки та може бути продовжений.
Кожна держава учасник конвенції надає комітету доповіді про прийняті нею міри по виконанню власних взятих згідно з Конвенцією зобов′язань.
Згідно з статтею 20 Конвенції, Комітет вповноважений отримувати інформацію та проводити розслідування, що торкаються заяв про систематичне використання катувань у державах-учасниках. Комітет може призначити одного або декількох своїх членів для проведення конфіденційного розслідування в тому випадку, якщо він вважатиме це доцільним у зв′язку з отриманою інформацією. Але це можливо лише за умов визнання державою відповідних положень конвенції.
По закінченні робіт, пов′язаних з розслідуванням, та після консультації з державою-учасником Комітет може прийняти рішення про включення короткого звіту про результати розслідування до своєї щорічної доповіді. Лише в цьому випадку діяльність комітету обнародується, в інших випадках уся діяльність та документи, пов′язані з розслідування, є конфіденційними. Будь-яка особа, що стверджує, що вона є жертвою порушення концепції тією або іншою державою-учасником, що признала Конвенцію, може подавати повідомлення до Комітету проти катувань.
Адрес:
Secretary, Committee against Torture United nations Office in Geneva 8-14 avenue de la Paix 1211 Geneva 10, Switzerland.
Комітет по ліквідації расової дискримінації.
Комітет по ліквідації расової дискримінації було створено в 1970 році згідно з статтею 8 Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації для контролю та розгляду мір, які приймаються державами з метою виконання зобов′язань у межах концепції. Члени комітету не отримують вказівок ззовні. Вони не можуть бути звільнені від виконання власних обов′язків або замінені без власної згоди. Держави учасники зобов′язані подавати доповіді про міри, прийняті для реалізації положень Конвенції. Держави-учасники конвенції та окремі особи мають змогу подавати скарги про наявність порушення положень конвенції з боку держав-учасників Конвенції.
Адрес:
Secretary, Committee for the Elimination of Racial Discrimination United nations Office in Geneva 8-14 avenue de la Paix 1211 Geneva 10, Switzerland
Комітет з прав дитини. Комітет з прав дитини було створено в 1991 році у відповідності із статтею 43 Конвенції про права дитини, він складається з 10 експертів, що мають відповідні повноваження.
Згідно з статтею 44 Конвенції, держави-учасники зобов′язуються надавати комітету доповіді про прийняті ними міри по закріпленню визначених в Конвенції прав та про прогрес, досягнений у виконанні цих прав. На основі вивчення доповідей Комітет може виносити пропозиції та рекомендації загального характеру, які пре проводжуються зацікавленій державі та повідомляються Генеральній Асамблеї разом з зауваженнями держав, за умов їх наявності.
Адрес:
Secretary, Committee on the Rights of the Child United nations Office in Geneva 8-14 avenue de la Paix 1211 Geneva 10, Switzerland
Комітет по ліквідації дискримінації по відношенню до жінок.
Комітет по ліквідації дискримінації по відношенню до жінок створено згідно з статтею 17 Конвенції про ліквідацію усіх форм д
скримінації по відношенню до жінок. З часу створення у 1982 році, за єдиним виключенням, Комітет повністю складається з жінок, що представляють широкий спектр різноманітних професій (юристи, викладачі, дипломати, експерти з тендерних питань). На засіданнях комітету проводиться розгляд доповідей держав-учасників про міри прийняті для виконання положень Конвенції. На основі отриманої інформації комітет може виносити пропозиції та рекомендації загального характеру. Але в наш час вони є досить обмеженими, як по обсягу охоплення так і по практичним наслідкам. Важливу інформацію комітету надають також недержавні установи.
Room DC2-1220, PO Box 20, United Nations, New York, NY 10017,
United States of America.
Управління Верховного комісару ООН у справах біженців.
УВКБ ООН було створено 1 січня 1951 року згідно з резолюцією Генеральної асамблеї 428(V) від 14 грудня 1950 року, строком на три роки. З того часу мандат УВКБ періодично подовжується. В наш час УВКБ надає допомогу більш ніж 22 мільйонам біженців в усьому світі.
Згідно з статтею 1 Уставу УВКБ, головною задачею Верховного комісару є надання міжнародного захисту біженцям та пошуку вирішення проблеми біженців шляхом сприяння урядам для полегшення добровільної репатріації біженців або їх асиміляції у нових країнах. Функції Верховного комісару визначені як “зовсім аполітичні” та “гуманітарні та соціальні” по своєму характеру а) сприяння заключенню та ратифікації міжнародних конвенцій про захист біженців, контроль їх виконання та внесення поправок; б) сприяння проведенню заходів по полегшенню положення біженців та скороченню числа біженців, що потребують захисту; в) сприяння зусиллям, спрямованим на заохочення добровільної репатріації біженців або їх асиміляції в нових країнах; г) полегшення допуску біженців на територію різних держав; д) сприяння переводу майна біженців; е) отримання від урядів інформації відносно числа біженців на їх території та розташування, а також відповідних законів та постанов; є) підтримання тісного контакту з урядами та неурядовими установами; ж) налагодження контактів з іншими організаціями, що займаються питаннями біженців; з) сприяння координації дії різних організацій. Верховний комісар в своїй діяльності керується політичними вказівками Генеральної асамблеї та ЕКОСОРу.
Адрес:
Mr. Ruud Lubbers, United Nations High Commissioner for refugees 94 Rue Montbrillant, Geneva, Switzerland. www.unhcr.ch
e-mail: webmaster@unhcr.ch
Міжнародний суд. Міжнародний суд є головним судовим органом ООН, що займається врегулюванням правових суперечок між державами-членами та ООН з її установами. Він складається з 15 суддів, що обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки. Лише держави можуть бути сторонами у справах, що розглядаються Судом. Якщо якась країна не бажає приймати участі у судовій справі, вона не зобов′язана робити цього (якщо цього не вимагають положення спеціальної угоди). Але якщо ж країна погоджується на це, вона зобов′язана підкоритися рішенню Суду. Суд не може розглядати індивідуальні скарги, що стосуються порушення прав людини. В той же час, в деяких консультативних висновках Суд торкнувся таких питань, як геноцид, апартеїд, недоторканність спеціальних доповідачів.
Міжнародний кримінальний суд. Статут Міжнародного кримінального суду було прийнято на Конференції уповноважених представників держав, що відбувалася у Римі з 15 червня по 17 липня 1998 року. Прийняття Римського статуту відображує рішучість міжнародної співдружності покласти край безкарності осіб, що чинять серйозні злочини. Суд має юрисдикцію щодо злочинів геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів та злочинів агресії, доповнюючи національні органи кримінальної юрисдикції у випадку, коли держава не бажає або не здатна реалізувати кримінальне переслідування відповідним чином. Суд складатиметься з 18 суддів. Статут суду стане діюдим після того, як 60 держав ратифікують його. На 24 серпня 2000 року 114 країн підписали Статут та 21 ратифікувала його.
Міжнародна організація праці. МОП створена в 1919 році. Угода про встановлення зв′язку між МОТ та ООН була затверджена 14 грудня 1946 року, та організація стала першою спеціалізованою організацією, пов′язаною з ООН. Ціль МОП забезпечення в світі соціальної справедливості для працівників, а також сприяння та захист прав людини та головних свобод, необхідних для досягнення ці
єї цілі. МОП є унікальною організацією в тому сенсі, що при розробці її політики представники працівників та підприємців мають рівну кількість голосів.
МОП розробляє міжнародні стандарти (в формі конвенцій та рекомендацій) в таких галузях, як свобода асоціацій, заробітна плата, довжина робочого дня та умови праці, винагорода за працю, охорона праці, соціальне страхування, робоча інспекція, тощо. З часу заснування МОП було прийнято більше 300 конвенцій та рекомендацій.
В межах МОП діє три головних механізми контролю за дотриманням стандартів, визначених у конвенціях:
- процедура подання доповідей;
- процедура розгляду скарг та повідомлень;
- процедура розслідувань та дослідів.
Адрес:
Mr. Juan Somavia, Director-General International Labour organization
1, Route des Morillons, CH-1211 Geneva 22, Switzerland.
Організація Об′єднаних Націй з питань освіти, науки та культури.
Устав ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) було прийнято у листопаді 1945 року, він вступив у силу 4 листопада 1946 року. Згідно з Уставом, ціль ЮНЕСКО “сприяння закріпленню миру та безпеки, посилюючи співробітництво між народами шляхом освіти, науки та культури заради забезпечення загальної поваги до справедливості, законності, прав людини та головних свобод, визнаних Уставом ООН, для усіх народів, без розрізнення раси, полу, мови та релігії”.
В межах ЮНЕСКО діє декілька механізмів контролю за дотриманням стандартів в галузі прав людини, особливо у відношенні до свободи слова, права на освіту та права на вільну участь в культурному житті суспільства.
З ціллю сприяння здійсненню Рекомендації, виконавча рада ЮНЕСКО заснувала Комісію по конвенціям та рекомендаціям, що має повноваження розглядати скарги про порушення прав людини у галузі освіти, науки, культури, інформації. Скарги можуть бути подані від імені жертв порушень, а також груп та недержавних організацій, що мають інформацію про такі порушення. Як правило, Комісія намагається привести сторони до дружнього розв′язання питання. Комісія розрізняє “випадки” та “питання”. Термін “випадки” стосується індивідуальних випадків, тоді як термін “питання” означає ситуації масових та систематичних порушень прав людини. Виконавча рада та Генеральна конференція розглядають “питання” про порушення прав людини на своїх відкритих засіданнях.
Адрес:
Mr. Koichiro Matsuura, Director-General United Nations national, scientific and Cultural Organization 7 Place de Fontenoy, 75352 paris 07-SP, France.
www.unesco.org e-mail: info@unesco.org
Спостерігач за правами людини (Human rights watch).
СПЗ займається захистом прав людини в усьому світі.
СПЗ було засновано у 1978 році як Гельсінську групу для спостереження за дотриманням Радянським Союзом прав людини. У 80-х роках було створено організацію American Watch, яка спостерігала за тим, щоб ворогуючі сторони в Центральноамериканських країнах дотримувалися прав людини. Згодом організація зростала, доки в 1988 році усі відділи не були об′єднані, та було сформовано СПЗ.
Зараз організація складається з більше ніж 150 знавців своєї справи, що працюють по всьому світу. Серед них є юристи, журналісти, академіки, експерти з різних галузей знань. СПЗ плідно співпрацює з іншими організаціями для досягнення спільної мети. СПЗ найбільша в світі організація, що захищає права людини та базується у США. Організація вивчає стан дотримання прав людини в усьому світі. Отримана інформація передається у засоби масової інформації. Проводяться зустрічі з представниками урядів для ініціювання змін в політиці та проведення заходів для покращення ситуації щодо наявності порушень прав людини. За умов надзвичайної ситуації СПЗ проводить компанію, спрямовану на зменшення військової та економічної підтримки держави, що грубо порушує права людини. Результати діяльності
1. Організацією було ініційовано прийняття закону про заборону використання дітей-солдат. Зараз в світі налічується близько 300.000 дітей-солдат. Цим законом встановлюється мінімальний вік для участі у військових діях (18 років);
3. Інформація, зібрана СПЗ у Косово, зіграла велику роль під час суду над Слободаном Мілошевичєм у 1999 році;
4. Організація отримала свідоцтва про наявність порушень прав людини у Руанді, де під час геноциду у 1994 році було вбито більше ніж півмільйона людей;
5. СПЗ грав активну роль під час висунення судового позову до чилійського диктатора Августо Піночета з метою підтвердження принципу, що навіть колишній голова держави повинен нести відповідальність за волаючі порушення прав людини;
6. СПЗ був ініціатором утворення Міжнародного кримінального суду, в цій сфері проводиться подальше співпрацювання з урядами різних країн;
7. СПЗ виявилося єдиною міжнародною організацією, що працювала в розірваній на частини Сьєра Леоне; було зібрано багато матеріалу, що свідчить про скоєння тяжких злочинів проти цивільних, та допоміг громадськості збагнути трагічність конфлікту;
Адреса: Human Rights Watch 350 Fifth Avenue, 34th Floor New York, NY 10118-3299 USA www.hrw.org
Міжнародний союз з прав людини. МСПЛ міжнародна неприбуткова організація, метою діяльності якої є заохочення та захист прав людини.
Метою діяльності організації є визначення галузей, які вимагають покращень в галузі цивільних та політичних прав, економічних, соціальних та культурних прав згідно з Конвенцією про прав людини, наголошуючи на не насильстві та захисті життя. Організація співпрацює з іншими міжнародними організаціями з метою привернення уваги суспільства до порушень прав людини, допомоги бідним, поліпшенню умов охорони здоров′я, покращення економічних та соціальних умов, захисту людського життя. Засоби для досягнення цієї мети:
1.Підтримання тісного зв′язку з організаціями та особами, що працюють з метою миру та захисту прав людини в світі.
2.Створення міжнародної бази даних про організації та осіб, що беруть участь в процесі захисту прав людини.
3.Поширення інформації про права людини, розуміння та освіти, шляхом проведення конференцій, симпозіумів з тем співпраці, прав жінок, дітей, проти рабства та експлуатації, соціальної та економічної несправедливості.
Лікарі за права людини. Ця організація поєднує працівників галузі охорони здоров′я та інших осіб для захисту прав людини. Члени організації вірять, що дотримання прав людини є необхідною передумовою здоров′я та добробуту усіх представників суспільства.
“Ми вивчаємо та розкриваємо факти порушення прав людини за допомогою медицинських та наукових методів. Ми допомагаємо, надаючи докази проти порушників прав людини, в тому числі й лікарів, які теж повинні відповідати за власні дії. Ми проводимо навчання лікарів, медичних сестер, інших представників галузі охорони здоров′я з метою залучення їх до участі у захисті прав людини та поширення відомостей про права людини.”
Адреса: Physicians for Human Rights 100 Boylston Street Suite 702 Boston, MA 02116 USA e-mail: phrusa@phrusa.org.
Комітет адвокатів з прав людини. З 1978 року організація працює для поширення відомостей про права людини та їх захисту. Її праця неупереджена. Комітет контролює дотримання прав людини, закріплених Декларацією про права людини, урядами держав. Програма діяльності комітету фокусується на створенні організацій та структур, що гарантуватимуть дотримання прав людини. Закріплення діяльності механізму прав людини на місцевому рівні також є метою діяльності організації. Комітет також допомагає особам, що потребують притулку, біженцям, намагається змінити досить обмежені права біженців в США та усьому світі.
Адреса: Lawyers Committee for Human Rights 333 Seventh Avenue, 13th Floor New York, NY 10001 e-mail: lchrbin@lchr.org